Стратегія зняття Чорнобильської атомної електростанції з експлуатації

         Як повідомив в своїй доповіді В.К. Кучинський, керівник відділу зняття з експлуатації ЧАЕС, стратегією зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС обрано так звану стратегію відкладеного поетапного демонтажу (в міжнародній классифікації - метод SAFSTOR). Ця стратегія базується на довготривалій консервації та витримці (після розвантаження відпрацьованого ядерного палива) самих енергоблоків (80 - 100 років) та обладнання найзабрудненіших внутрішніх контурів (30 - 50 років) при одночасному поступовому демонтажу, дезактивації та переробці або захороненню менш забрудненого обладнання зовнішніх контурів. Найближчий етап - розвантаження реакторів від ядерного палива планується здійснити в 2010 році. На наступному етапі (після вивантаження ядерного палива) планується також провести часткову реконструкцію реакторних приміщень (зокрема, зменшення висоти надреакторних шатрів) для зменшення навантаження на будівлі та їх укріплення з метою гарантування довготривалої безаварійної витримки реакторів та найзабрудненішого обладнання.

         Паралельно із демонтажем слабкозабруднених і не потрібних для подальшого використання будівель та обладнання на початковому етапі виведення станції з експлуатації ще до розвантаження реакторів, буде вестися будівництво безпечного сховища (конфайнменту) для довготривалої витримки ушкодженого четвертого енергоблока, другої (надійнішої та безпечнішої) черги сховища відпрацьованого ядерного палива - СВЯП-2 (російською - ХОЯТ-2) і підприємств з переробки та безпечної локалізації радіоактивних відходів.

         Після завершення довготривалого терміну витримки реакторів (забрудненого обладнання першого контуру) і отримання відповідного дозволу на проведення цих робіт, забруднене обладнання, а на наступному етапі - реактори будуть демонтовані і безпечно локалізовані як радіоактивні відходи.

         Кінцевою метою обраної стратегії є перетворення майданчику ЧАЕС в умовно названу "руду пляму", тобто доведення об'єкта до такого стану, коли обладнання будівель та конструкцій демонтовано, а їх залишкова радіоактивність доведена до рівнів обмеженого звільнення від регулюючого контролю, що був призначений цьому об'єктові. Фактично цей термін відповідає стану очищення проммайданчика, будівель та конструкцій, що залишаються, до рівнів забруднення навколишньої території зони відчуження, спричиненого аварією четвертого енергоблоку в 1986 році.

         Подальший демонтаж та очищення майданчика станції слід розглядати уже в рамках діяльності з мінімізації наслідків аварії та реабілітації зони відчуження.

         Унікальність вищевказаного проекту зняття з експлуатації полягає в тому, що вперше в світі роботи будуть проводитись одночасно на трьох потужних енергоблоках разом із будівництвом безпечного конфайнменту для четвертого блока, який сам по собі є унікальною спорудою.

         Відповідно до зазначеної стратегії, прогнозована потреба в робочій силі до повного завершення проекту зняття ЧАЕС з експлуатації, відображена на графіку ліворуч.

         Всі роботи, пов'язані з демонтажем забрудненого обладнання та конструкцій, їх дезактивацією та подальшою локалізацією як радіоактивних відходів мають проводитися з урахуванням можливих ризиків і з прийняттям всіх економічно доцільних заходів безпеки, що розроблені на цей час в світі. Причому ці ризики включають не лише ризики опромінювання працівників, але і інші технологічні ризики, оскільки працівникам доведеться виконувати не одні й ті самі багаторазово відпрацьовані технологічні операції, як в режимі експлуатації станції, проте при демонтажі обладнання буде багато унікальних операцій, пов'язаних з ризиками механічних хімічних та інших ушкоджень.